Дослідження властивостей покриттів з корозійностійких сталей, отриманих методами напилення порошків

Abstract

Додаткова обробка принципово не змінює загальний вигляд структури. Більш контрастно появляються границі між напиленими частинками, найбільш сильно вони виявляються поблизу алюмінієвого підшару. Від виду додаткової обробки та товщини покриття значення мікротвердості напилюємого покриття істотно змінюється, спостерігається зростання мікротвердості поблизу алюмінієвого підшару. Додаткова термічна обробка збільшує зусилля преса при якому відбувається відрив покриття від основного металу. товщини покриття 0,45 мм, зусилля збільшується до 200 кН для необробленої заготовки, до 370 кН для покриттів після відпалу і до 520 кН для покриттів після цементації. Дифузія вуглецю через покриття практично не відбувається через те, що покриття 70 складається з окремих часток, відокремлених один від одного оксидними плівками, тому знижується зносостійкість напилюємого шару, навіть у насиченому вуглецем середовищі. При збільшені тривалості нагрівання товщина плівок зростає.