Регулювання рівня ресурсної безпеки підприємства

Abstract

Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання щодо регулювання рівня ресурсної безпеки суб’єкта підприємницької діяльності як вирішальної характеристики його ефективного функціонування в умовах зростання зовнішніх та внутрішніх загроз. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено її зв’язок з науковими програмами, планами та темами. Відповідно до встановленої мети, яка передбачає поглиблення теоретичних основ, розробку та удосконалення науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо регулювання рівня ресурсної безпеки підприємства для забезпечення його ефективного функціонування, окреслено основні завдання роботи, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовано особистий внесок автора, представлено результати апробації основних положень дисертації, наукові публікації, структуру та загальний обсяг роботи. У першому розділі поглиблено теоретичні аспекти регулювання ресурсної безпеки підприємства: досліджено генезу та еволюцію наукової думки щодо визначення ролі ресурсів в убезпеченні економічної діяльності підприємства на основі інтегрального поєднання бібліометричного та компаративного аналізу понятійно-категоріального апарату для формування змістовно-структурної характеристики ресурсної безпеки підприємства; обґрунтовано концептуальні основи процесу регулювання рівня ресурсної безпеки суб’єкта підприємницької діяльності. Інтеграція бібліометричного та компаративного аналізу ключових патернів наукових публікацій при уточненні сутності ресурсної безпеки підприємства як об’єкту регулювання дозволила описати особливості формування термінологічного підґрунтя дослідження в наступних вимірах: просторовому (виявлено країни-представники найпотужніших наукових досліджень, які зробили найбільший внесок у розвиток досліджень ресурсно-безпекових питань діяльності підприємства), еволюційно-часовому (встановлено наявність чотирьох найбільш значущих етапів розвитку в наукових дослідженнях ресурсно-безпекової проблематики в діяльності підприємства, впродовж яких простежується зміна акцентів з традиційних підходів забезпечення безпеки та стійкості підприємств до екологічно орієнтованого розвитку суб’єктів господарювання, а також зростання ролі інструментів і технологій Індустрії 4.0 в убезпеченні їх діяльності). Відповідно до дослідження еволюційного розвитку категорії «ресурси» обґрунтовано причини зміни акцентів та появи нових напрямків в дослідженнях вчених. Уточнено сутність ресурсної безпеки підприємства на основі комплексного підходу з використанням атрибуту «характеристика діяльності підприємства» шляхом виокремлення її структурних компонентів (характер поводження з ресурсами, збалансованість, стабільність), а також сприйняттям підприємства на основі вітального підходу. Виокремлено та упорядковано основні етапи процесу регулювання рівня ресурсної безпеки суб’єкта господарювання, а також сформовано задачі кожного з етапів та обґрунтовано інструментарій, що доцільно використовувати для вирішення поставлених задач. Удосконалено концептуальні основи регулювання рівня ресурсної безпеки підприємства, що на основі використання системного підходу передбачає виокремлення і структурування процесу регулювання безпекового рівня в межах теоретичного, науково-аналітичного, методичного та інструментального забезпечення та дозволяє сформувати індивідуалізовані напрями цілеспрямованого впливу на безпековий рівень трудових, матеріальних, фінансових ресурсів, а також усувати виявлені дисбаланси у досягнутих рівнях безпеки за функціональними підсистемами та в динаміці забезпечувати стабільність безпекового рівня підприємства, його підсистем та індикаторів. У другому розділі удосконалено науково-методичне забезпечення ідентифікації та регулювання рівня ресурсної безпеки підприємства, що дозволило одночасно агрегувати та системно розкрити основні структурні компоненти ресурсної безпеки. На основі подальшого розвитку комплексу науково-методичних підходів до діагностики ресурсоємності діяльності підприємств у розрізі світових тенденцій підтверджено гіпотези про: недоцільність використання у практичній діяльності українських підприємств в якості орієнтирів досягнутих закордонними компаніями параметрів ресурсоємності; те, що найбільш розвиненими та інноваційними країнами споживається найбільший обсяг ресурсів. Доведено наявність певних загальних та специфічних особливостей розвитку як на національному рівні, так і світовому, які значною мірою зумовлюють параметри поведінки й можливості суб'єктів господарювання щодо підвищення ефективності використання ресурсів. Встановлено, що при обґрунтуванні референсних значень індикаторів ресурсної безпеки підприємства необхідно враховувати його індивідуалізовані типові особливості, які обмежуються наявним ресурсним потенціалом та можливостями його реалізації. Виконано аналіз методичних аспектів оцінювання рівня безпеки в економічній безпекології, що дозволило здійснити екстраполяцію, адаптацію та синтез функціонального, індикаторного та комплексного підходів до оцінювання ресурсної безпеки підприємства. З метою подолання виявлених недоліків зазначених підходів обґрунтовано доцільність використання сучасного інструментарію інтегрального оцінювання (зокрема, мультиплікативної форми інтегрального індексу, встановлення вагових коефіцієнтів методом ентропії, визначення векторів порогових значень тощо), а також економіко-математичних методів та моделей (в тому числі нейромережеве моделювання, кластерний та дискримінантний аналіз, трендовий аналіз). Удосконалено науково-методичний підхід до формування інструментарію обґрунтування рішень щодо регулювання рівня ресурсної безпеки підприємства, який передбачає послідовне виконання ряду етапів: визначення складу підсистем та індикаторів ресурсної безпеки, формування пулу вихідних даних, типологізацію та ідентифікацію базових типів суб’єктів господарювання щодо їх поводження з ресурсами, обґрунтування меж зон ресурсної безпеки за індикаторами для базових типів підприємств методами статистичної перевірки гіпотез, а також інтерпретацію рівня ресурсної безпеки підприємства на основі комплексного дослідження її основних компонентів: характеру поводження з ресурсами, стабільності та збалансованості, що в комплексі уможливлює врахування специфіки його типової приналежності та виступає підґрунтям таргетування регуляторних інтервенцій щодо досягнення суб’єктом господарювання оптимального безпекового рівня. Методами кластерного аналізу виконано типологізацію досліджуваної вибірки підприємств щодо їх поводження з ресурсами, та, відповідно, виокремлено чотири базових типи, які мають істотні відмінності один від одного. Розроблена типологія підприємств дає можливість індивідуалізувати межі безпечного коливання індикаторів для окремого суб’єкта господарювання з урахуванням його потенційних можливостей. За рахунок залучення до концептуальної моделі методичного інструментарію, що дозволяє враховувати типові та специфічні особливості підприємств, підвищено ступінь обґрунтованості відповідних управлінських рішень та розширено можливості щодо прогнозування наслідків їхньої реалізації. У третьому розділі запропоновано практичну реалізацію інструментарію регулювання рівня ресурсної безпеки підприємства шляхом виконання інтегральної характеристики поводження підприємства з ресурсами в безпековому вимірі, моделювання визначення рівня ресурсної безпеки суб’єкта підприємницької діяльності, обґрунтування напрямів регулювання рівня ресурсної безпеки підприємства з урахуванням основних її виокремлених компонентів. Дістала подальшого розвитку інтегрована багатофакторна модель оцінювання характеру поводження підприємства з ресурсами в безпековому вимірі на основі визначення основних функціональних підсистем та їх індикаторів, використання мультиплікативної форми інтегрального індексу, встановлення вагових коефіцієнтів методом ентропії, а також обґрунтування меж безпечного існування системи, спираючись на механізм гомеостазу, з урахуванням загальнокластерних особливостей, що дало змогу виконувати порівняння інтегральних індексів з їх інтегральними граничними значеннями для встановлення зони безпеки. Розроблено науково-методичний підхід до моделювання визначення рівня ресурсної безпеки підприємства на основі ідентифікації типу поведінки підприємства з ресурсами та обґрунтування репрезентативної вибірки ключових індикаторів його ресурсної безпеки інструментами дискримінантного аналізу, а також сценарного моделювання результатів трансформацій величин індикаторів у безпековому вимірі шляхом використання побудованих штучних нейронних мереж, що на основі врахування як окремих змінних, так і взаємозв’язків між ними дозволило виокремити основні елементи регулювання. Удосконалено методичне забезпечення оцінювання та формалізації напрямів регулювання рівня ресурсної безпеки підприємства за допомогою графоаналітичних методів та аналізу чутливості, що на основі здійснення градації індикаторів за кожною функціональною підсистемою залежно від сили й напрямку їх впливу на загальний безпековий рівень підприємства дозволяє виявити найвагоміші загрози та сформувати траєкторію розвитку суб’єкту господарювання, спрямовану на забезпечення збалансованості та стабільності безпекового стану підприємства у середньо- та довгостроковій перспективі. Практичне значення одержаних результатів полягає в доведенні основних наукових положень дисертації до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, які можуть бути використані суб’єктами підприємницької діяльності при формуванні регуляторних інтервенцій щодо забезпечення їх ресурсної безпеки задля підвищення ефективності функціонування.