Обґрунтування розмірів захисних частинок при їх нанесенні на мікродефекти резервуарів та трубопроводів

Abstract

Висвітлено один зі способів підтримання належного технічного стану об’єктів сфери питного водопостачання задля підвищення їх надійності та поліпшення якості води. Обрана проблематика досліджується шляхом теоретичного обґрунтування переваги напилювання захисних покрить на пошкоджені ділянки споруд та обладнання, що утворені поверхневими дефектами. В дослідженні приділено увагу до пошкодження як поверхні на мікрорівні. Резервуар є кінцевим об’єктом у сфері водопостачання, а саме водопідготовки, трубопровід – є об’єктом, безпосередньо через який виконується транспорт води до споживача. Тому підтримання належного технічного стану саме цих об’єктів є необхідним та вагомим. Адже саме ці технічні об’єкти слугують причинами вторинного забруднення води. Створення якісного покриття на пошкоджених ділянках цих об’єктів потребує вирішення ряду завдань, одним з яких є обґрунтування розмірів захисних частинок та їх співвідношення із геометричними параметрами дефектів. У результаті даного дослідження було встановлено необхідність проведення оцінки співмірності захисної частинки і дефекту на мікрорівні. Тобто виявлено вплив масштабного фактора та враховано деформаційні властивості захисної частинки і кромок дефекту, а саме отримано співвідношення початкового розміру захисної частинки і вже деформованої захисної частинки для заповнення об'єму порожнини співмірного дефекту та встановлено, що початковий діаметр захисної частинки варто обирати в діапазоні 1,0…1,1 від розкриття кромок дефекту для оптимального заповнення його порожнини. Враховуючи деформаційні властивості захисної частинки та оцінку висоти заповнення нею співмірного дефекту на мікрорівні, виявлено значний вплив на шорсткість поверхні, зокрема сталевих трубопроводів, встановлено зниження мінімумів шорсткості поверхні трубопроводів